МОРО́ЗИСТИЙ, а, е, розм. Досить морозний. Він міг десь упасти,.. міг де-небудь у снігу лежати безтямки й замерзнути там у морозисту ніч (Коб., II, 1956, 282); Бійці з полегшенням вдихнули свіжого морозистого повітря (Гончар, III, 1959, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 804.