МОРЯ́ЧКА, и, ж.
1. Жін. до моря́к. * У порівн. — А як з житлом у вас? — цікавиться начальник дільниці. — Та як… Залишили в Кременчуці квартиру, а тут, як морячка, на брандвахті живу… (Рад. Укр., 5.У 1961, 2).
2. Дружина моряка. Він побачив Шведа, який стояв посеред двору, обіймаючи дебелу свою й рожевощоку морячку (Ю. Янов., І, 1954, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 807.