МОТИ́ВЧИК, а, ч., муз. Пестл. до моти́в 2. Наспівуючи безжурний мотивчик, Ніна почала складати речі (Коп., Земля.., 1957, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 810.