МОТИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., с. г., рідко. Те саме, що розпу́шувати. Мотичити землю; // Сапати, шарувати. Мотичити буряки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 811.