МОТО́К, тка́, ч.
1. Рівно змотаний або намотаний на щось мотузок, стрічка, дріт і т. ін. В кухню входить сажотрус.. Він прямо з роботи з драбинкою, віником і мотком мотузок (Коч., II, 1956, 165); Мишко висотав один кінець дроту з мотка, що висів у нього на плечах (Мик., II, 1957, 102).
2. діал. Міток. — Я вам моток пряжі напряду (Мирний, І, 1949, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 812.