МОШКАРА́, и, ж., збірн., розм. Те саме, що мошка́. У воду [річки] падала мошкара, і її метушливо хапала риб’яча дрібнота (Донч., IV, 1957, 249); — Забули одеколон "Гвоздика" .. А тепер мошкара життя не дасть (Збан., Курил. о-ви, 1963, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 815.