МРЯ́ЧКА, и, ж. Зменш, до мря́ка. Над головою стримів у небо гострий шпиль дзвіниці, а із сірих хмар.. сіяла мрячка (Панч, В дорозі, 1959, 19); Немов павутиння, осіння мрячка застеляє світ перед очима (Їв., Тарас. шляхи, 1954, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 817.