МРІ́ЯТИ, мрі́ю, мрі́єш, недок.
1. Створювати в уяві образ когось, чогось; поринати в мрії. Обставивши ліву ногу наперед, .. він думав, він мріяв, і сам Наполеон був перед ним хлопчиком (Ю. Янов., І, 1958, 121); — Яка все ж таки прекрасна річ — життя! — мріяла уголос Ліда (Кач., Вибр., 1953, 264); Софія дивилась у світлі, проникливі очі Івана Івановича, і їй було радісно, що ось ця людина так само любить мріяти, як і вона (Донч., VI, 1957, 374).
2. про кого — що та з інфін. Думати про здійснення чого-небудь бажаного; прагнути в думках до чогось. Вони укладали плани її виховання, мріяли про її долю (Коцюб., І, 1955, 323); А як з першого ж дня була привітна до нього, хоча й стримана, то навіть стало здаватись Павлові.., що саме про таку дівчину він і мріяв завжди (Головко, II, 1957, 417); Як відомо, Коцюбинський захоплювався опришками, .. мріяв написати повість про Довбуша (Тич., III, 1957, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 817.