МУА́Р, у, ч.
1. Шовкова тканина з мінливим полиском. [Поет (задумується):] Прекрасне убрання справлю їй [дружині] — муар, — дадуть чималий гонорар. Се буде свято їй тепера… (Л. Укр., І, 1951, 302); На білому муарі там [у футлярі] схрещено два невеличкі прапорці (Смолич, Мир.., 1958, 82); * Образно. Переливалося море ніжним заштиленим муаром (Тулуб, Людолови, І, 1957, 290).
2. друк. Зайві світлі й темні смуги, що з’являються на відбиткові з автотипного кліше при неправильному його виготовленні.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 818.