МУДРУВА́ННЯ, я, с. Дія або її наслідки за знач. мудрува́ти. Незважаючи на.. мудрування вульгаризаторів, великі твори мистецтва минулого продовжували існувати, задовольняючи пізнавальні й естетичні потреби людей нового, радянського часу (Рад. літ-во, 2, 1957, 3); — Ану, викладай, Артеме, що там уже вимудрував? — Яке там мудрування! Картина, як на долоні (Головко, II, 1957, 403); — Коли позичите — віддамо без хитрощів. Ми люди прості, без мудрувань живемо, — говорить [Марія] з серцем (Стельмах, І, 1962, 309); Тяжко й велично упали [філософи] додолу з вершин мудрування (Зеров, Вибр., 1966, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 820.