МУЖ, а, ч.
1. книжн. Державний, науковий, громадський і т. ін. діяч. Амінь тобі [Богдане], великий муже! Великий, славний! та не дуже… (Шевч., II, 1963, 349); А щедрі серцем юнаки. На диво мужам вченим, Знімають зорі залюбки Із неба нареченим… (Воскр., З перцем!, 1957, 322); В просторім кабінеті старости, в різних його кутках були присутні три державні мужі та лише одна жінка, господиня дому (Ле, Хмельницький, І, 1957, 69). , …
2. заст., уроч. Чоловік (у 2 знач.). Всі в домі боялися її, не виключаючи й Куни Гольдбаума, її мужа (Фр., II, 1950, 78); Дружина мужу зброю подає: — Цілую я озброєння твоє, — Нехай воно нам перемогу дасть (Бажан, І, 1946, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 820.