МУЖЧИ́НА, и, ч., розм., рідко. Те саме, що чолові́к 1. Тепер він помітив жінку серед купи мужчин (Коцюб., II, 1955, 377); — А ти чого ж не п’єш? — Орися торкнулася губами, скривилася: — Як його ті мужчини й п’ють? — почервоніла.. і засміялася (Тют., Вир, 1964, 509).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 822.