МУЗЕ́Й, ю, ч.
1. Культурно-освітній та науково-дослідний заклад, що збирає, вивчає, експонує та зберігає пам’ятки матеріальної й духовної культури, природничо-наукові колекції тощо. — Нам ще треба б попіклуваться етнографією, вивченням народу, бо ми його й досі гаразд не знаємо. Треба б завести історичний музей (Н.-Лев., І, 1956, 628); Музей Шевченка став однією з найдорожчих культурних пам’яток для нашого народу (Літ. газ., 9.III 1950, 3); // Приміщення такого закладу. Серед апельсинів, пальм та евкаліптів білів широкий, схожий на вхід до храму, фасад музею палеонтології, одного з найбільших в Америці (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 93).
2. перен., розм. Зібрання яких-небудь речей. [Шелест (відкриває валізку):] Що це!..Цілий музей отруйних речовин (Коч., II, 1956, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 822.