МУ́ЛЬДА, и, ж., спец.
1. Форма залягання шарів гірських порід у вигляді видовженого прогину. Стародавня долина середнього Дніпра є величезним колектором вод не тільки з усієї поверхні, а й з глибин мульди (Пит. підвищ, родюч.., 1953, 46).
2. Сталевий жолоб для механізованого завантажування шихтових матеріалів у сталеплавильну піч. Кран підхоплював великі жолоби — мульди, сповнені шматків металу і флюсів (Собко, Серце, 1952, 14); В усіх мартенівських цехах механізовані завантаження шихти до мульд (Ком. Укр., 8, 1965, 28).
3. Металева форма, у яку заливають із ківша рідкий метал, щоб одержати зливок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 825.