МУНІЦИПАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. Примусове вилучення майна (землі, будинків і т. ін.) у приватних осіб і передання його в розпорядження органів місцевого самоуправління. Меншовики [на ІУ-му з’їзді РСДРП] відстоювали програму муніципалізації землі. За цією програмою поміщицькі землі переходили не в розпорядження, навіть не в користування селянських громад, а в розпорядження муніципалітетів (тобто місцевих самоврядувань або земств) (Іст. УРСР, І, 1953, 619).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 827.