МУРАШНЯ́, і́, ж. Збірн. до мурашка. * У порівн. Попід річкою, де місця стало, люди, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть (Свидн., Люборацькі, 1955, 146).
◊ По пле́чах полі́зла мурашня́ — те саме, що Мура́шки бі́гають (пі́шли, полі́зли і т. ін.) за (по́за) спи́ною (по спи́ні, по ті́лу і т. ін.) (див. мурашка). Серце [Остапа] затріпалось в грудях і стало. По плечах полізла вгору мурашня (Коцюб., І, 1955, 341).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 828.