МУТИ́ТИСЯ, му́титься, недок., розм. Те саме, що каламу́титися. Стогне земля. Мутиться вода, Все поле кіптюга покриває (Мирний, V, 1955, 265); Оце не їде Катря! мутиться мати: хто ж мене оплаче, мабуть, не пускають її там (Вовчок, І, 1955, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 832.