МУХО́РКА, и, ж., розм. Гніздо в колосі злакових рослин, у якому міститься зерно. Вийдеш у поле — сонце. На кожнім колосі сяє. Кожну його мухорку Зернятком наділяє (Вирган, Квіт. береги, 1950, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 833.