МІЗАНТРО́П, а, ч. Той, хто ненавидить людей, цурається їх; людиноненависник. [Любов:] У татка був один знайомий, старий мізантроп..; я й тепер пам’ятаю той вовкуватий тон, яким він говорив: "всякий має право повіситись!" (Л. Укр., II, 1951, 14); Хто він, що править в цім злобнім безлюдді, Лютий відлюдник, нудний мізантроп? (Бажан, Роки, 1957, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 730.