МІЛКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи мілкий. А якщо обох їх порівняти — Море й душу — з гордістю скажу, Що буває море мілкуватим. А душі не виявиш межу (Шпорта, Вибр., 1958, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 738.