МІНОВИ́Й, а́, е́. Стос. до міни (див. мі́на3). Крім грецьких міст, скіфи підтримували мінові зносини з фракійськими племенами на Дунаї (Нариси стар. іст. УРСР, 1947, 142); В цю епоху [в середню пору бронзового віку] дволезові сокири набули значення мінової грошової одиниці (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 100).
∆ Мінова́ ва́ртість див. ва́ртість 3.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 742.