МІ́РИТИ, рю, риш, недок., перех. Те саме, що мі́ряти. Нині ударом пропелера краємо, Мірим незміряний простір і час (Перв., І, 1958, 47); Він.. поглядом мірив бідного Максима від ніг до голови (Фр., VI, 1951, 31); Де я мірю, там я вцілю, Де я важу, там я вражу (Думи.., 1941, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 745.