МІРО́ШНИК, а, ч. Власник млина; той, хто працює в млині; мельник. Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався (Гл., Вибр., 1951, 13); За столом сиділа Одарка поруч з мірошником з панського млина (Н.-Лев., II, 1956, 54); * У порівн. З комори вибіг Василь Боринець, заборошнений [запилений борошном], як мірошник (Чорн., Визвол. земля, 1959, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 746.