МІСІОНЕ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до місіоне́р і місіоне́рство. Почалась вона [слава] і прилипла до нього [патера Гаудентія] головно із-за преславного "місіонерського походу сам-на-сам" до Люблінської губернії для католицької пропаганди серед тамошніх уніатів (Фр., II, 1950, 170); * У порівн. Сотні цяцькованих мечетей, позеленіла від моху давня, як місіонерська, церква з написами туристів.. — все ставало звичайним буденним явищем (Ле, Міжгір’я, 1953, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 748.