МІЦНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех., рідко. Робити міцним; зміцнювати. Цупкий щипучий мороз міцнив грязюку (Ле, Ю. Кудря, 1956, 253); Вони згадали, як гнів загиблих товаришів міцнив їх відвагу (Довж., І, 1958, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 758.