МІ́ЧМАН, а, ч.
1. Перший офіцерський чин морського флоту царської Росії та особа, яка мала цей чин. [Кобза:] І взагалі, я спів люблю, не можу не любити, пане мічман (Корн., І, 1955, 34).
2. Вище .старшинське звання у Військово-морському флоті СРСР до 1972 р. та особа, що мала це звання. З берега драбиною піднімаються Степан у формі мічмана і Сергій у формі капітана (Ваш, П’єси, 1958, 77).
3. З 1972 р, — звання у Військово-морському флоті СРСР, проміжне між старшинським і офіцерським, та особа, що має це звання.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 760.