МІ́ШАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до міша́ти1.
На стінах і на сволоці хрестами звисає сухий чебрець, мішаний з чорнобривцями (Кач., II, 1958, 48); // у знач. прикм. — Тут неначе товар в мішаній череді: є й овечки та телята,.. — говорила говорлива Мокрієвська (Н.-Лев., IV, 1956, 294); Ми знов пішли лісом, але він уже був не такий густий і не чисто ялиновий, а мішаний (Мур., Бук. повість, 1958, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 760.