МІШАНИ́НА, и, ж., розм.
1. Суміш, поєднання чого-небудь різнорідного. — Та це в нас така пшениця вродила.. — не пшениця, а якась мішанина з житом (Н.-Лев., II, 1956, 320); Після кожного вибуху ми перестаємо дихати, прислухаємось, як далеко, десь у мішанині рушничних пострілів, людського галасу, реву худоби — рвуть землю розриви снарядів (Кол., На фронті.,, 1959, 66).
2. Відсутність чіткості, ясності, порядку в чому-небудь; плутанина, безладдя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 760.