МІШЕ́ЧОК, чка, ч. Зменш, до мішо́к 1 — 3. Ходила й Маланка [по панське добро]. Вона ледве приперла мішечок муки, засапалась і стогнала (Коцюб., II, 1955, 79); Іван.. вийняв з кишені мішечок, витрусив з нього два синюватих з червоними смужками коники і віддав Олі (Юхвід, Оля, 1959, 115); Ось поле відкрасувалося, треба набирать молочка, так порожній мішечок. Чи не буде пустоколос? (Горд., II, 1959, 322); Запалі щоки, мішечки під очима, глибокі зморшки на чолі, — все це робило його значно старшим, ніж він насправді був (Руд., Вітер.., 1958, 247).
◊ За́втра з міше́чком — уживається для висловлення незгоди, заперечення чого-небудь. — До пана, Никанаре. Зроби милість, допусти до нього або поклич. — Так і покличу! Завтра з мішечком, — презирливо хмикав Никанор (Стельмах, І, 1962, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 761.