МІШУРА́, и, ж.
1. Сріблясті або золотисті металеві нитки, що йдуть на виготовлення парчевої тканини, галунів і т. ін. У фіналі вистави на сцену вибігали чотири пари танцюристів у блискучих від стеклярусу та всякої мішури, кричущих костюмах (Минуле укр. театру, 1953, 97); // Прикраси для ялинки у вигляді гірлянд з таких ниток. Ялинка, прикрашена позолоченою мішурою.
2. перен. Щось показне, обманливе. Кадетський демократизм — мішура, тимчасове відображення демократизму мас, або прямий обман., (Ленін, 13, 1949, 53); З Антоном Андрійовичем тримався [управитель] серйозно, по-діловому, знаючи, що той не любить лестощів і його пильне око добре бачить, де мішура, а де щире золото (Добр., Очак. розмир, 1965, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 763.