НАБАЛЬЗАМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набальзамува́ти; // у знач. прикм. В ній [домовині] спочивало сповите в золотій матерії і набальзамоване мале, немов дитяче, тіло святого (Коб., І, 1956, 400); Набальзамовані трупи — мумії — можуть зберігатися дуже довгий час — багато сотень і тисяч років (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 11.