НАБІ́Г, у, ч. Раптовий напад, короткочасне вторгнення і спустошення певної території. Більшість полонених, захоплених під час набігів, скіфи продавали грецьким работорговцям (Іст. стар. світу, 1957, 95); Отої ночі перед набігом козацьким на село.. майже всеньку ніч і гибіла [Катря] надворі, все прислухаючись (Головко, II, 1957, 369).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 15.