НАВ’Я́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАВ’ЯЗА́ТИСЯ, в’яжу́ся, в’я́жешся, док.
1. розм. Настирливо напрошуватися на що-небудь, приставати з чимсь. З дня на день відкладав я розмову з Семенком. Не хотілося мені першому до нього в гості нав’язуватись (Мур., Бук. повість, 1959, 292); Дав [Юрко] дідові закурити і той нав’язався допомогти (Коз., Вибр., 1947, 47).
2. тільки недок. Пас. до нав’я́зувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 45.