НАВВИ́ПЕРЕДКИ, присл. Намагаючись перегнати один одного в бігу, плаванні і т. ін. Коні, почувши волю, .. помчались стрілою наввипередки (Коцюб., І, 1955, 188); Хлопці.. перепливали річку наввипередки (Головко, І, 1957, 189); // Намагаючись перемогти, перевершити один одного в чому-небудь. Захлинаючись від захоплення, вони [кореспонденти] наввипередки описували розкішні степові пікніки (Гончар, Таврія, 1952, 143); Вони наввипередки розповідали матері про свою нову фортецю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 105); *0бразно. Думки налітали одна на одну, мчали наввипередки (Кир., Вибр., 1960, 366); * У порівн. Тільки що віз почав спускатись, з-під воза обірвався гарбуз і покотився рядом з возом з гори, неначе наввипередки (Н.-Лев., III, 1956, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 26.