НАВЕРЗТИ́СЯ, зе́ться, док., безос., розм.
1. Багато наснитися чогось неприємного або дивного. Оце заснула була, та й такого мені наверзлося, що й купи не держиться (Сл. Гр.); — Як лягали спати, то не так голову положили: або дуже високо, або низько. Ото кров і прилила та й наверзлося такого (Мирний, III, 1954, 307).
2. Виникнути в думці, в уяві. [Терпелиха:] Коли тобі що і наверзеться на ум, то подумай, для кого і для чого виходиш.. замуж [заміж) (Котл., II, 1953, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 27.