НАВКОСЯКА́, присл., розм. Те саме, що на́вскі́с. Сонце навкосяка обдає все те [долину, гори, луки] своїм золотим світом (Мирний, IV, 1955, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 36.