НАВПЕРЕМІ́ННО. Присл. до навперемі́нний. Навперемінно носили [небоги] щодня дядькові.. передачі (Збан., Єдина, 1959, 258); Студенти навперемінно сідали верхи, під’їжджали (Підс., Віч-на-віч, 1962, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 40.