НАВПЕРЕХРЕ́СТ, присл., розм. Хрестоподібно пересікаючи лінію руху чого-небудь. День і ніч тривав між ними бій. Наші сидять по хатах, навперехрест б’ють (Ю. Янов., І, 1954, 29); Так один одному навстріч, навперехрест і поруч ідуть вони [поїзди] і день і ніч в зимову й літню пору (Забіла, Промені, 1951, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 40.