НАВШПИ́НЬКАХ, присл. На кінчиках пальців ніг. Засміявся [Семен], підстрибнув і тихенько, навшпиньках почав витанцьовувати (Вас., І, 1959, 327); Затамувавши подих, Леся злізла з полу, навшпиньках підійшла до дверей (М. Ол., Леся, 1960, 79); * Образно. Вітер навшпиньках, вітер з Дніпра Крадеться повз вартового (Нех., Під.. зорею, 1950, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 44.