НА́ВІ́СКА, и, ж. Шматок тканини для завішування вікон чи дверей, для відгородження чого-небудь. Та й у тій кімнаті, де обідають пани, теж нелад: сюди знесені деякі стільці, старі навіски та різні дріб’язки (Л. Укр., III, 1952, 496); Тріпочуть із простинь навіски… (Тич., II, 1957, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 34.