НАВІ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навіс́ити. У печі палає, як у гуті. Одсвічують весело білі стіни і божничок, вишиваним рушником навішений (Вовчок, І, 1955, 124); Шалапут [кінь] стояв біля воза й мотав головою з навішеною торбою (Донч., Пісня.., 1947, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 35.