НАГИ́Й, а, е, заст. Голий. Не подобає ж воїну довго під ложем згинатися, та ще й нагому (Баш, На землі.., 1957, 64); Тут лежала безліч нагих пнів, освітлених лагідним світлом місячним (Коб., І, 1956, 462).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 48.