НАГЛЯДІ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док. Багато, досхочу подивитися; надивитися. З рук наробитись, з ніг находитись, з очей наглядітись (Номис, 1864, № 4560); — І якого тільки дива Між людьми я наглядівсь! (Фр., X, 1954, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 50.