НАГОГО́ШЕНИЙ, а, е, розм. З піднятим, скуйовдженим пір’ям та витягнутою головою. Вони стояли один проти одного, як молоді нагогошені півні (Збан., Старший брат, 1952, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 51.