НАГО́СТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагостри́ти; // у знач. прикм. Старі слова говорить Гудзь, а вони крають сьогодні, як нагострений ніж (Коцюб., II, 1955, 55); В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Тют., Вир, 1960, 271); * Образно. Тут жив колгоспний комірник. Він знав, звичайно, хто я, Бо вже нагострений язик Був у цього "героя"… (Воскр., З перцем!, 1957, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 54.