НАГРИ́ЗТИСЯ, зу́ся, зе́шся, док., розм.
1. Багато, досхочу погризти.
2. перен. Удосталь полаятися з ким-небудь. — Що я за тими нашильниками не наплакалася, що ми обоє з Іваном не нагризлися (Март., Тв., 1954, 142).
3. діал. Турбуючись про кого-небудь, багато пережити, перехвилюватися. — Нагризся я, нагризся за тобою, нагризлася мати, але все-таки світ навчив тебе розуму (Ков., Світ.., 1960, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 56.