НАД’їЖДЖА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до над’їжджа́ти. Він побачив над’їжджаючий візок, але. не звернув на нього ніякої уваги і байдуже проходжувався, поцмокуючи люльку (Кобр., Вибр., 1954, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 71.