НАДВЕЧІ́РНІЙ, я, є. Який буває перед вечором. Година була надвечірня, закутана в сумерк (Коб., III, 1956, 263); В саду ще тремтливо догоряли останні промені, а вже в кутку поміж вишнями синіли надвечірні сутінки (Кочура, Родина.., 1962, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 63.