НАДДО́ВГИЙ, а, е.
1. Довший від звичайного. Наддовгі колонки грунту дозволять судити про історію тваринного світу морів (Наука.., 4, 1963, 40).
2. лінгв. Стос. до голосних, дифтонгів або складів, подовжених з певною метою. Наддовгий звук.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 66.