НАДО́ВБУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш, док,, перех. Довбаючи, наробити певну кількість дірок, отворів і т. ін.; // Довбаючи, дістати, добути певну кількість чого-небудь. — Пішла ось глини надовбати, щоб припічок підмазати… (Тют., Вир, 1964, 264).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 74.